Про віруси та наївних людей

Далі мова піде не про вірус грипу. Отже, усі хто ламав голову, що краще захищає медична маска чи презерватив – можете далі не читати. Я хочу поговорити про віруси, які можливо саме у цей час питають у твого Віндовса: «Чувак, давно перевстановлювався?» І можете мені хоч триста раз розказувати про свій нортон і каспєрський, від віруса найкраще захищають не вони, а – Ваша макітра. От, тільки не треба нею хєрачити в монітор з криком: «Траян ізиді»

Є дивні люди, які сидять в свому фейсбуку-вконтактє, як раптом меседж від якогось Хуаніто Ескобара з багатообіцяючою назвою: jK1joT34Xyi. А нижче посилання на якесь відео або тупо в емпіричні простори інтернету. І пофігу, що ви не знаєте ніякого Хуаніто Ескобара. Та навіть якщо і знаєте – невже, це привід тицати пальчиками на цей генератор випадкових символів. От скажіть, що Ви очікуєте там такого побачити? Вітаємо! Ви – позашлюбний нащадок принца Монако. Чи може: ось тобі рецепт безсмертя з топінамбура і солідола – забадяж, випий і нікому не кажи.

А як, щодо бажання відкрити підозріле ХХХ-відео зі стрічки новин. Вас не дивує факт, що за останню годину його 74 рази запостив ще не так давно охочий до голих цицьок, а нині щасливий власник віруса, користувач. І навіть якщо цей користувач пуританська домогосподарка чи навіть святий отець – це не привід виправдовувати своє бажання клацнути мишкою. Невже Ви думаєте, що побачите там божественне порно, яке рекомендовано святим престолом?

Одже, друзяки не ведіться усякі там листи-щастя з невідомими посиланнями, підозрілі відео-ролики і відчуєте як Ваш ноутбук так ненав’язливо підморгує Вам та плюсує до карми.

Хто стомився від війни

Цей пост присвячується усім тим, хто коліжанці в ресторані, за бокалом мартіні, або власному фітнес-тренеру, перед спа-процедурами, або садівникові з тераси скромного 3-поверхового заміського будиночку, так важко зітхаючи розказує як він або вона втомилися від війни. Якщо, серед Ваших знайомих є такі, що своїм ниттям про бойові будні на дивані, вже змусили скиснути усе молоко в супермаркетах в радіусі кількох кілометрів – покажіть їм цю картинку та розкажіть про те, як їм співчувають наші бійці на передовій.  

Сторінка студії на facebook:    

www.facebook.com/sokolovskycreative

#НародніВсенародні. Частина перша

Моя мова добірка фотошоства присвячується нашим народним артистам. Це така собі фантазія на тему перевтілення динозаврів українського шлягеру у мастодонтів світової молодіжної поп-культури. У першій частині зустрічайте Зіброва-PSY та Павліка-LMFAO. 

Сторінка студії на facebook:    

www.facebook.com/sokolovskycreative

Про чорний квадрат та мільйон доларів

Припускаю, що цей мій пост може в декого викликати почуття нерозуміння та обурення, а дехто навіть охрестить мене обивателем, маргіналом та рагулем. Проте, мене це ажніяк не образить та не змусить змінити свій погляд на деякі шедеври сучасного мистецтва. От наприклад,  був собі такий художник як Марк Ротко, намалював купу полотен, одне з яких під назвою «Помаранчеве, червоне, жовте» було продане на Christie's за скромні 86,8 мільйонів баксів! Я не став прикріпляти зображення цього шедевра до своєї писанини, адже воно на усі 100500% відповідає назві. Це такий собі плагіат на чорний квадрат Малєвіча, за незначною відмінністю, квадрат Ротко – помаранчево-червоно-жовтий.

От, хоч носом мене водіть по цій картині, нічого я там крім кількох розмазаних фарб не бачу. Звісно, богемні критики там зможуть побачити усе: від нескінченності всесвіта до чебурашкі. Але, я не такий, я ж – бидло. І тому я ніхєра не розумію в красі імпресіоністично-сюрреалістичного кубізму і какашка на стенді гламурної арт-галереї, для мене це – саме какашка, а не «відображення тенденції соціопатичності індивідумів в умовах урбаністичної світової парадигми»

Доречі, щодо кубізму і Малєвіча. Чи часом нікому з мистецтвознавців, які вже написали 800 томів по цій картині не приходило в голову: а можливо (ну чисто теоретично), пан Казімір зовсім не збирався його писати. Може він взагалі малював дяпчіка на танку. Але, от біда: чи то дяпчік не вийшов, чи танк не вліз у розміри полотна – і автор в розпачі замалював своє творіння. Нехай пробачать мене видатні Ротко і Малевіч, але моя 4-річна дитина видає такі шедеври зі швидкістю 10 калякі-малєвічів на годину. Але, ми з Соколовим-молодшим вже 8 пачок А4 списали, а й досі не мільйонери.

100 цікавих фактів про Україну. Факт №3. Олешківські піски

Олешківські піски - другий за розміром піщаний масив у Європі. Якщо захочете побачити перший - доведеться їхати в Казахстан. Але логічніше та врешті патріотичніше купити квиток до Херсона, а там - рукою подати до української Сахари. 

Сторінка студії на facebook:    

www.facebook.com/sokolovskycreative

Про скажений прогрес.

Чи міг я, скажімо, 15-20 років тому уявити, що прийде такий час, що одним з визначальним фактором в оцінці ресторану чи готелю для мене стане: наявність у ньому wi-fi. Та я знати не знав, що таке wi-fi, так само як і DVD, HD, Super-HD – я знав лише, що таке VHS. А згодом увесь той VHS (а які там курва були раритети: і Рембо і Командос і перша аудіокасета Скорпіонс, під хітяру яких Вінд оф Чейндж лупилися перші засоси на шкільних дискотеках) летіли в чорному поховальному пакеті у смітник.

У ті далекі часи, за саму фразу: «подивився кіно на телефоні» можна було потрапити на прийом до психіатра. Як можна було уявити, що 10 кілограмовий гроб з гордою назвою персональний комп’ютер, придбаний в 2000-му за 1500 $ за 15 років, з рахунком 100:0 програє за усіма статтями 100-грамовому смартфону придбаному за 100$?

Або уявити, що колись переважна більшість людей, опинившись перед вибором: що важливіше оплатити електрику чи інтернет, не замислюючись над тим що wi-fi роутер живиться від 220V, а планшет і телефон і ноутбук час-від-часу доводиться заряджати, все одно залишатимуть вибір за інтернетом.

З огляду на усе це, мені навіть важко спрогнозувати, що на нас чекає в 30-х роках ХХІ століття.

Добро пожаловать во Львов!

Сторінка студії на facebook:    

www.facebook.com/sokolovskycreative