Припускаю, що цей мій пост може в декого викликати почуття нерозуміння та обурення, а дехто навіть охрестить мене обивателем, маргіналом та рагулем. Проте, мене це ажніяк не образить та не змусить змінити свій погляд на деякі шедеври сучасного мистецтва. От наприклад, був собі такий художник як Марк Ротко, намалював купу полотен, одне з яких під назвою «Помаранчеве, червоне, жовте» було продане на Christie's за скромні 86,8 мільйонів баксів! Я не став прикріпляти зображення цього шедевра до своєї писанини, адже воно на усі 100500% відповідає назві. Це такий собі плагіат на чорний квадрат Малєвіча, за незначною відмінністю, квадрат Ротко – помаранчево-червоно-жовтий.
От, хоч носом мене водіть по цій картині, нічого я там крім кількох розмазаних фарб не бачу. Звісно, богемні критики там зможуть побачити усе: від нескінченності всесвіта до чебурашкі. Але, я не такий, я ж – бидло. І тому я ніхєра не розумію в красі імпресіоністично-сюрреалістичного кубізму і какашка на стенді гламурної арт-галереї, для мене це – саме какашка, а не «відображення тенденції соціопатичності індивідумів в умовах урбаністичної світової парадигми»
Доречі, щодо кубізму і Малєвіча. Чи часом нікому з мистецтвознавців, які вже написали 800 томів по цій картині не приходило в голову: а можливо (ну чисто теоретично), пан Казімір зовсім не збирався його писати. Може він взагалі малював дяпчіка на танку. Але, от біда: чи то дяпчік не вийшов, чи танк не вліз у розміри полотна – і автор в розпачі замалював своє творіння. Нехай пробачать мене видатні Ротко і Малевіч, але моя 4-річна дитина видає такі шедеври зі швидкістю 10 калякі-малєвічів на годину. Але, ми з Соколовим-молодшим вже 8 пачок А4 списали, а й досі не мільйонери.
Немає коментарів:
Дописати коментар