Здається мені, що найбільш віруючі люди – то водії маршруток. Часто своє робоче місце вони перетворюють на справжню каплицю, іконостасам якої позаздрять більшість храмів. Окрім образів Христа, Діви Марії, Святих Миколая, Антонія, Варвари, Агапіта, Сісіпатра… там можна зустріти і синтуїстські нецке з жабою на купі бабла і крішнаїтські календарики і колекцію єговістськьких агітматеріалів с традиційними життєстверджуючими назвами на кшталт: «А якщо завтра всім п#здець апокаліпсис?»
Особливо кидається в очі дуже популярний атрибут «служителів керма та педалей» – така собі золотиста висюлька-мотулялка з червоними китицями, у центрі якої розташований християнський образ. Зазвичай цей атрибут завжди доповнюється ялиночкою-смердючкою, яка під час руху увесь час намагається самоканонізуватись, затуляючи лік Святого Миколая.
Серед водіїв часто зустрічаються і прихильники екзотичних релігій, таких як Сі-Dіанство – поклоніння компакт дискам, Йолкакулькізм – ялинковим прикрасам, Ероторетрокалендарійство – календарям з голою бабою за 2008 рік та особливої течії в анімалізмі – культу плюшевих іграшок та киваючої собачки.
Але яким би релігійним течіям не симпатизували водії рейсових маршруток, більшість із них є адептами сучасної течії «Свідків чотирьох гривень». Особливо фанатичні служителі цього культу, заради 4 папірців з Князем Володимиром готові жорстко підрізати, об’їздити кілометровий корок по зустрічній, розганятися до 90 км на бруківці та влаштовувати справжню Формулу-1 зі своїми колегами-вірянами.
Немає коментарів:
Дописати коментар