Існує думка, що в казках відбивається ментальність народу, який їх вигадав. От, згадайте відомі європейські казки. Переважно, їхні головні герої: усілякі простолюдини, які раптово проявляють героїчні здібності, працьовиті попелюшки, що стають принцесами, бридкі каченя, що перетворюються на лебедів. Куди не поглянь - усюди ідеї боротьби добра та зла, приклади самореалізації та прагнення торжества справедливості. А тепер, давайте пригадаємо найвідоміших героїв російських казок. Переконаний, що більшість із Вас напевно назве: Івана Дурня, Ємелю або дівчинку Машеньку, яка періодично тролить ведмедя аби тому життя медом не здавалося.
Частенько в російських казках оспівується одвічне прагнення їхніх героїв до халяви та передачі здійснення усіх героїчних вчинків третім особам. Тут, тобі і щука, яка всі проблеми вирішує, і принцеса-жаба, яка поки головний герой "давить на масу", виконує усі героїчні завдання, і коник-горбоконик, і перо жар-птиці, і скатертина-самобранка, і пічка-лімузин.
Усі ці міфічні персоналії у фіналі казки неодмінно саджають своїх героїв у царські хороми на наділяють різними бонусами: на-кшталт краси неземної, закоханої принцеси, та контрольним пакетом над королівством. Однойменна казка про найвідомішого героя російського фольклору «Іванушку-Дурачка» – так це взагалі якісь психологічний трилер (хто, не читав – обов’язково зробіть це, але дітям на ніч краще не читайте). Іванушка там і очі вівцям видирає, щоб не розбіглися, і коню голову пробиває, бо той не хоче солоної води пити, розкидає та нищить усе майно своєї родини, а потім ще й братів у мішках у ополонку кидає. Хепі-енд: Іванушка-Дурачок повертається з перемогою на трійці невідомого багатія, якого перед тим теж відправив у мішку годувати раків.
Аби не отримати численних звинувачень у русофобії, коротко підсумую: люди, читайте казки, і самі робіть висновки.
Частенько в російських казках оспівується одвічне прагнення їхніх героїв до халяви та передачі здійснення усіх героїчних вчинків третім особам. Тут, тобі і щука, яка всі проблеми вирішує, і принцеса-жаба, яка поки головний герой "давить на масу", виконує усі героїчні завдання, і коник-горбоконик, і перо жар-птиці, і скатертина-самобранка, і пічка-лімузин.
Усі ці міфічні персоналії у фіналі казки неодмінно саджають своїх героїв у царські хороми на наділяють різними бонусами: на-кшталт краси неземної, закоханої принцеси, та контрольним пакетом над королівством. Однойменна казка про найвідомішого героя російського фольклору «Іванушку-Дурачка» – так це взагалі якісь психологічний трилер (хто, не читав – обов’язково зробіть це, але дітям на ніч краще не читайте). Іванушка там і очі вівцям видирає, щоб не розбіглися, і коню голову пробиває, бо той не хоче солоної води пити, розкидає та нищить усе майно своєї родини, а потім ще й братів у мішках у ополонку кидає. Хепі-енд: Іванушка-Дурачок повертається з перемогою на трійці невідомого багатія, якого перед тим теж відправив у мішку годувати раків.
Аби не отримати численних звинувачень у русофобії, коротко підсумую: люди, читайте казки, і самі робіть висновки.
Немає коментарів:
Дописати коментар